Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бештати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бештати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бе́штати, таю, єш, гл. Бранить, срамить, давать нагоняй. Я його вже добре бештав. Шейк. Бештає за гріхи вдівця молодого. Рудан. I. 158.