Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бик

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бик
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бик, ка, м. 1) Бык (молодой кастрированный). До чого бик навик, того і волом схоче. Фр. Пр. 27. Міняй бики на воли, аби дома не були. Чуб. I. 272. 2) — ди́кий = Олень. Вх. Пч. II. 6. 3) Насек. Lucanus cervus, жук олень. Вх. Пч. II. 27. 4) Прочный треножник, с помощью которого поднимают мельничный камень. Чигир. у. 5) Род неподвижных кандалов. КС. 1882. VIII. 263. 6) Род детской игры. Ив. 47. Ум. Бичок, бичечок. Ув. Бичисько, бичище.