Словник української мови (1937)/бильце

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бильце
Київ: Соцеквидав України, 1937

Би́льце́, ця, с. 1) Ум. от било. 2) Рамы у люльки. Чуб. VII. 386. Шовковії вервечки, золотії бильця, срібні колокільця, мальована колисочка. Мет. Колихала цілу ніч і бильця з рук не пускала. Черк. у. 3) Часть ткацкого инструмента, называемого блят (см.). Константиногр. у. 4) Часть витушки (см.). Вас. 202. 5) Палочка в улье, к которой пчелы прикрепляют вощину. Шух. I. 111. 6) Часть лозовой корзины: «продольный брусок вверху и внизу корзины». Вас. 147. 7) Одна из частей ворот. Шух. I. 87. 8) Брус в бороне, в котором укреплены зубья. Треба було розбирати двоє бильців у бороні. Чуб. II. 561. 9) Обруч в рыболовном снаряде, называемом хватка. Браун. 14. 10) Часть крыши оборога (см. оборіг 1) — половинка стропил. Вх. Зн. 42.