Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бистрий

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бистрий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Би́стрий, а, е. 1) Скорый, быстрый, стремительный. Перебреду бистру річку. Мет. 83. Підмила корінь бистра вода. Нп. 2) Проворный. Повибігали якісь панночки куці та бистрії як сороки. МВ. I. 112. І бистрим бігом все колише, неначе в гніві сам Зевес. Котл. Ен. 3) Би́стрий на очі. Быстроглазый, шустрый. Була у нас жінка, — знаєте, все бісики пускала — така собі бистра на очі. Волч. у. Ди́виться би́стрим оком. Внимательно смотрит. МВ. II. 107. 4) Би́стрий на ро́зум. Сметливый, сообразительный. Ум. Бистренький, бистресенький.