Словник української мови (1937)/блазень

by Борис Грінченко

◀ блазенський

Словник української мови Борис Грінченко Б блазень

блазеня ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бла́зень, зня, м. 1) Молокосос; дурак, дурачина, глупец, олух. І морду на плече схиливши, як блазень цмокавсь та лизавсь. Котл. Ен. VI. 35. Чи не сором такому блазневі горілку пить? Блазень який, ще й він тут цвірінька. Черк. у. 2) Шут. Ум. Бла́зник. Вх. Лем. 392.