Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/блакит

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
блакит
Київ: Соцеквидав України, 1937

Блаки́т, ту, м. = Блакить 2. А зорі на́ небі з блакиту виринають. К. Дз. 145. Блакит на небі був такий, що й написать його не можна. Щог. Сл. 69.