Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/блейвас

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
блейвас
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бле́йвас, су, м. Свинцовые белила, белила. Бо щоки терли манією, а блейвасом і ніс, і лоб. Котл. Ен. III. 49.