Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/блекіт

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
блекіт
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бле́кіт, коту, м. Раст.: а) цикута, бешеница, Cicuta. Угор.; б) Conium maculatum. Вх. Пч. I. 9.