Словник української мови (1937)/блиск

by Борис Грінченко

◀ блинець

Словник української мови Борис Грінченко Б блиск

блиска ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Блиск, ку, м. 1) Свет. А вже пізно, всі полягали, ніде й блиску не побачиш. Киев. у. 2) Блеск. Панна… в золотім колоссю, така — аж блиск од нєє б'є. Драг. 268. Блиск їх сяяв так, що очі засліплялись. Щог. Сл. 70.