Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/блискавий

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
блискавий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Блиска́вий, а, е. Блестящий, сверкающий. Як замахнувся блискавою шаблею, — тільки кров тепла зчервонила сиву хвилю Дніпрову. МВ. I. 158.