Словник української мови (1937)/блищати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
блищати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Блища́ти, щу́, щи́ш, гл. Блестеть. Що не вітроньки шумлять, ні водоньки блищать. Чуб. V. 852.