Словник української мови (1937)/блюзнути

by Борис Грінченко

◀ блюзнірський

Словник української мови Борис Грінченко Б блюзнути

блюхавина ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Блю́знути, ну, неш, гл. 1) Брызнуть. Як го взяла межи очі, аж кров вся блюзнула. Гол. III. 20. 2) Сболтнуть. Отой вже як блюзне, то но всі очі повитріщають на нього. Брацл. у. 3) Блюзнув му в очі. Сказал нечто дерзкое, оскорбительное. Фр. Пр. 63.