Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/блідий

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
блідий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бліди́й, а́, е́. Бледный. МВ. II. 12, 25. Біда, в кого жінка бліда, а в кого як калина, то й то лиха година. Посл. Канев. у. Ум. Бліде́нький, бліде́сенький.