Словник української мови (1937)/бовдур

by Борис Грінченко

◀ бовгарка

Словник української мови Борис Грінченко Б бовдур

бовкало ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бо́вдур, ра, м. 1) Дымовая труба. Чуб. VII. 380. Повна хата (відьом) назбиралась. Вийняли вони із печі черепок чогось та й стали мазать ним під руками. Помаже оце під руками та й полетить у бовдур. Грин. I. 60. Темним стовпом дим пішов з його бовдура. 2) Густой клуб дыма, густая туча. Фр. Пр. 63. 3) Шест, жердь у рыболовов. 4) Болван, чурбан, неотеса. Фр. Пр. 63. Стирчи́ть мов бо́вдур. Стоит, как болван. Ум. Бовдуре́ць, бо́вдурчик.