Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бовкнути

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бовкнути
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бо́вкнути, ну, неш, гл. Одн. в. от бовкати. Тільки бовкне в дзвін, Ганна поперед усіх вже і в церкві. Левиц. I. 43.