Словник української мови (1937)/богоносець

by Борис Грінченко

◀ богоненавидник

Словник української мови Борис Грінченко Б богоносець

богонько ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Богоно́сець, сця, м. Носящий бога. В загадке — осел, везший Христа. Родився, не хрестився, а до смерті не молився і був богоносець. Ном., стр. 293, № 118.