Словник української мови (1937)/богун

by Борис Грінченко

◀ богумілля

Словник української мови Борис Грінченко Б богун

бодай ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Богу́н, на, м. 1) Горизонтальная жердь, перекладина, на которой развешивают сушить рыбу. Азовск. море. (Стрижевск.) 2) Желудок, первый желудок жвачных животных, rumen. Желех.