Словник української мови (1937)/божниця

by Борис Грінченко

◀ божник

Словник української мови Борис Грінченко Б божниця

божничок ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Божни́ця, ці, ж. 1) = Божник. Мил. 170. 2) Храм, церковь. Піп каже: «Ідімо до божниці», а п'яниця каже: «ідімо до корчмиці». Ном. № 11728. «Підем до костьола». — А не до церкви? — поспитала Мася. — «Так і видно, що хамка!.. Щоб ти мені і бровою не моргнула в ту сторону, де хамська божниця стоїть». Св. Л. 86. Як ішва ф суботу до божниці, до сьватині, то й Савамон хотів з ньов піти. Гн. I. 41. Ум. Божничка.