Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/божо

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
божо
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бо́жо, нар. 1) По-божьему. 2) О душевном состоянии: хорошо, приятно, сладостно. Так тихо, божо на душі. Сим. 235.