Словник української мови (1937)/бойко

by Борис Грінченко

◀ Бойківщина

Словник української мови Борис Грінченко Б бойко

бойло ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

I. Бо́йко, нар. Хорошо. Змиев. у. Славяносерб. у.

II. Бо́йко, ка, м. Горец-украинец из Галиции, житель погорья Стрыйского и Самборского уездов. Гол. I. Вступл. 712. Дала мене мати за бойка, за бойка, буде мені ще за бойком голова гладойка. Pauli. II. 108.