Словник української мови (1937)/болячка

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
болячка
Київ: Соцеквидав України, 1937

Боля́чка, ки, ж. 1) Нарыв, чирей, язва. Чуб. V. 1179. А стокрот болячок в твої печінки. Ном. Енеєві так як болячці або лихій осінній трясці годила пані всякий день. Котл. Ен. I. 24. 2) Переносно: язва. Найвірніший друг народу той, хто не боїться правди і сміло розкриває його болячки. О. 1862. IX. 29. 3) — на се́рці. Сердечная боль, горе. Може в його є яка болячка на серці. Г. Барв. 273. 4) — на ду́бі. Раст. Loranthus europaeus L., омела. Вх. Пч. II. 33. Ум. Болячечка. Ув. Болячище. Мил. М. 97.