Словник української мови (1937)/боргувати

by Борис Грінченко

◀ борговий

Словник української мови Борис Грінченко Б боргувати

бордюг ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Боргува́ти, гую, єш, гл. 1) Давать в долг; кредитовать. К. ЦН. 219. Як станеш усім боргувати, то прийдеться без сорочки ходити. Ном. № 10617. 2) Брать в долг.