Словник української мови (1937)/боровик

by Борис Грінченко

◀ боровий

Словник української мови Борис Грінченко Б боровик

боровина ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Борови́к, ка́, м. 1) Житель бора. 2) Раст.: а) белый гриб, Boletus edulis. ЗЮЗО. I. 114. Як загадав боровик, на всі гриби полковник. Чуб. V. 1183; б) Daphne cneorum L. ЗЮЗО. I. 121; в) Chimaphila umbellata Nutt. Анн. 95; г) Pyrola minor L. ЗЮЗО. I. 133. Ум. Боровичок.