Словник української мови (1937)/боротати

by Борис Грінченко

◀ боростатися

Словник української мови Борис Грінченко Б боротати

бороти ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Боро́тати, таю, єш, гл. 1) Очищать от шелухи (просо). 2) Тормошить? Сбивать с толку? Ви мене заборо́таєте, як от будете хапати та̀ з одного, та̀ з другого боку! Бас багато, а я один, — де ж мені вас усіх поділити? — Та ви самі себе боротаєте. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.