Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бочити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бочити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бочи́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Сбочивать, ехать в сторону. Шейк. 2) Смотреть в сторону.