Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/боярин

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
боярин
Київ: Соцеквидав України, 1937

Боя́рин, на, м. 1) Боярин. 2) Шафер (на свадьбе). МУЕ. I. 123. 3) Раст. Aster Amellus L. Вх. Пч. II. 29. Ум. Боя́ронько, боя́рочко. Чуб. V. 939. Не смутіться та боярочки, що короткі та подарочки. Мил. Св. 39.