Словник української мови (1937)/бракувати

by Борис Грінченко

◀ бракнути

Словник української мови Борис Грінченко Б бракувати

бральниця ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бракува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Пренебрегать, отбрасывать. Єден бракує, другий пакує. Фр. Пр. 116. 2) Безл. Недоставать. Коли у тебе бракує того насіння, позич його. Стор. МПр. 24. Чого вам бракує, то си докупіт. Фр. Пр. 116.