Словник української мови (1937)/бранка

by Борис Грінченко

◀ бранець

Словник української мови Борис Грінченко Б бранка

брання ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бра́нка, ки, ж. 1) Пленница. Дівка бранка, Маруся попівна Богуславка. ЗОЮР. I. 210. 2) Набор (рекрутов). Я пішов до бранки, та не здавсі. Шух. I. 317. Стережіться, парубочки, бо либонь бранка буде. Гол. I. 139. 3) Род рыбы: Barbus fluviatilis. Вх. Лем. 394. Ум. Бра́ночка.