Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/братанич

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
братанич
Київ: Соцеквидав України, 1937

Брата́нич, ча, м. Племянник (сын брата). Чуб. VI. 292. НВолын. у. Каменец. у. Опат. 24. Ум. Брата́нчик.