Словник української мови (1937)/братко
| ◀ братки | Словник української мови Б братко |
братній ▶ |
|
Братко́, ка́, м. 1) Ум. от брат. Грин. III. 307. ЗОЮР. I. 72. Да накажу свойму милому хоть рідним братком. Грин. III. 166. Мн. ч. Братки́ и братко́ве. Промовив до всіх монархів: «Мої браття (браткове), я би-м хотів стару віру зоставити, а іншу прияти. Гн. I. 183. 2) Мн. братки́: а) род хлебного печенья? Чого то з сього святого хліба не зробиш? Усячину: діда, братки… каленика. О. 1861. Кух. XI. 27; б) раст. = Братік 2. Борз. у.