Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/брезкулька

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
брезкулька
Київ: Соцеквидав України, 1937

Брезку́лька, ки, ж. Бубенчик, привешиваемый к ушам лошадей. Коли чує, торохтить щось ззаду з дзвониками да з брезкульками. Рудч. Ск. I. 74.