Словник української мови (1937)/брехунець

by Борис Грінченко

◀ брехун

Словник української мови Борис Грінченко Б брехунець

Брехунівка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Брехуне́ць, нця́, м. 1) Ум. от брехун. 2) Адвокат (насмешливо). Брехунець в судах забреше. Щог. В. 54.