Словник української мови (1937)/брикливий

by Борис Грінченко

◀ брикатися

Словник української мови Борис Грінченко Б брикливий

брикливість ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Брикли́вий, а, е. 1) Лягающий. 2) Своенравный, капризный. Ти, кажуть, дівка не бриклива, але од старості сварлива. Котл. Ен. V. 63. Ум. Брикли́венький.