Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/брикнути

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
брикнути
Київ: Соцеквидав України, 1937

Брикну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. от брика́ти. 1) Лягнуть. Кобила брикнула ногою. 2) Упасть, кувыркнуться.