Словник української мови (1937)/бриця

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бриця
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бри́ця, ці, ж. Раст. Setaria glauca Beauv. ЗЮЗО. I. 136. Бриця в пашні помічниця. Ном. № 10136. Торох, торох, сію горох, а вродиться бриця. Нп.