Словник української мови (1937)/бришкати

by Борис Грінченко

◀ бришкання

Словник української мови Борис Грінченко Б бришкати

брівка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бри́шкати, каю, єш, гл. Заноситься, чваниться, важничать, фуфыриться. Та ти не бришкай так! визвірився Грицько. Мир. Пов. II. 118. Нікуди вже бришкати, усе пропив, що було. Аф. Тоді вже ніколи було гуляти та бришкати. Федьк.