Словник української мови (1937)/бродити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бродити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Броди́ти, джу́, диш, гл. 1) Бродить. Смутен, смутен наш отаман по табору бродить. Чуб. V. 1052. Да й зірочка по хмарочці як бродить, дак бродить. Чуб. III. 179. 2) Итти в воде. Бродила по річці. Мил. 21. Отак я вигадав: не бродячи, качку піймав. Ном. № 1648. 3) Ловить рыбу бреднем. З щастям по гриби ходить, з щастям в рибу бродить. Ном. № 1670.