Словник української мови (1937)/буба

by Борис Грінченко

◀ брячка

Словник української мови Борис Грінченко Б буба

бубар ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бу́ба, би, ж. Детск. 1) Зерно гороху, бобов (размякшее). О. 1861. VIII. 8. 2) Ягода. О. 1862. IX. 118. 3) = Бублик. О. 1861. VIII. 8. Бийте кота в зуби, щоб не просив буби. Мил. 44. 4) Рана, нарыв, следы удара. Вх. Зн. 4. Не йди туди, бубу зробиш. Шейк. Чи собою в пень, чи собою в дуба, а все собі буба. Ном. № 8023. Бу́бу зроби́ти. Ударить, причинить боль. Фр. Пр. 127.