Словник української мови (1937)/бубон

by Борис Грінченко

◀ бубовник

Словник української мови Борис Грінченко Б бубон

бубона ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бу́бон, бна, м. 1) Бубен. Чуб. III. 268; VII. 450. Славні бубни за горами, а зблизька шкуратяні. Ном. № 2623. Голий як бубон. Ном. № 1523. Щодня божого діточки її як бубон збиті. МВ. I. 45. 2) Род барабана. Гей бийте в бубни, довбиші, на гвалт. К. ПС. 15. Ум. Бу́бник. Качається, як бубник голеньке. Ном. № 9234.