Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бубоніти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бубоніти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бубоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Говорить невнятно, бормотать; лепетать. Тихо бубонів святу молитву. Левиц. I. 127. Дітвора бубонить, регочеться. МВ. I. 9.