Словник української мови (1937)/буваличі

by Борис Грінченко

◀ бувалий

Словник української мови Борис Грінченко Б буваличі

бувало ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бува́личі, чів, м. мн. Фантастическая местность, в которой случаются с человеком различные приключения, испытания. Фр. Пр. 128. Бував він у Буваличах. Ном. № 5775.