Словник української мови (1937)/бугай

by Борис Грінченко

◀ бугаїв

Словник української мови Борис Грінченко Б бугай

бугайкуватий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Буга́й, гая́, м. 1) Племенной бык. Вас. 197. 2) Пт. выпь, Ardea stellaris. Вх. Пч. II. 8. А бугай бугу! гне чайку в дугу. Макс. Бугай гуде в болоті. Греб. 400. Кахне крижня або прогуде бугай. О. 1862. VIII. 16. 3) Волчок (игрушка). Шейк. 4) Сильный и здоровый человек. 5) Название одного из ударов палкой в игре віл. Ив. 22. 6) — скаже́ний. Род детской игры. Ив. 47. 7) Мн. Род фасоли. МУЕ. I. 98. Ум. Бугає́ць. Вас. 197, ХС. III. 62, бугайо́к. Ном. № 7283, буга́йчик. Ув. Бугая́ка.