Словник української мови (1937)/будка

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
будка
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бу́дка, ки, ж. 1) Ум. от буда. 2) Кладовая. Екатериносл. у. Як закинем удку в чужу будку, то дивись — коли не кожух, так свиту так і витягнем. Чуб. II. 678. 3) Навес на столбах над гончарным горном, досчатая крыша которого раскрывается во время топки в горне. Вас. 180. 4) Простой экипаж с верхом. Ой ідуть вози на перевози, а попереду будка. Мет. 55. Богиня сіла в просту будку, на передку сів Купідон; кобила їх везе кривая… Котл. Ен. V. 34. 5) Костный остов спины птицы. Лохв. у.