Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/будніти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
будніти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Будні́ти, ню́, ни́ш, гл. = Дудніти. Будуть вози будніти, підківочки дзвеніти. Гол. Слухає — хтось буднить. А то злодії ішли. Чуб. II. 634. (Не ошибка ли вм. дудніти?)