Словник української мови (1937)/буковинка

by Борис Грінченко

◀ буковинець

Словник української мови Борис Грінченко Б буковинка

буковинський ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Букови́нка, ки, ж. 1) Ум. от буковина 1, 2. Шух. I. 177. Буковинка сі розвила. Шух. I. 197. 2) Жительница Буковины. Ум. Букови́ночка, букови́нонька.