Словник української мови (1937)/булега
| ◀ булдимок | Словник української мови Б булега |
булига ▶ |
|
Буле́га, ги, ж. Ув. от булка. Голова була голена, тільки оселедець спереду (його через те й прозвали булегою, що в його голова була так як булка обголена). О. 1861. X. 33, 34.