Словник української мови (1937)/бунт

by Борис Грінченко

◀ бункош

Словник української мови Борис Грінченко Б бунт

бунтиковий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

I. Бунт, ту, м. 1) Связка, пук (ниток, шелку, табаку и пр.). 2) Мн. Шесть больших струн на бандуре. КС. 1882. VII. 282. Ум. Бу́нтик, бу́нтичок.

II. Бунт, ту, м. Бунт, возмущение, мятеж. Бунт зрива́ти. Бунтоваться. Звели нам під москаля тікати, або звели нам з ляхами великий бунт зривати. АД. II. 114.