Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бунтівливий

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бунтівливий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бунтівли́вий, а, е. Склонный к бунтам, мятежам, мятежный. Ваші предки бунтівливі. К. Псал. 220. Бунтівливі піддані. Мир. ХРВ. 159.