Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бунтівничий

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бунтівничий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бунтівни́чий, а, е. Мятежнический, принадлежащий, свойственный мятежнику. Тугі шиї бунтівничі нахилив під мене. К. Псал. 42.