Словник української мови (1937)/бунтівничий
| ◀ бунтівниця | Словник української мови Б бунтівничий |
бунтування ▶ |
|
Бунтівни́чий, а, е. Мятежнический, принадлежащий, свойственный мятежнику. Тугі шиї бунтівничі нахилив під мене. К. Псал. 42.
| ◀ бунтівниця | Словник української мови Борис Грінченко Б бунтівничий |
бунтування ▶ |
|
Словник української мови — Б
бунтівничий
Борис Грінченко
1937
Бунтівни́чий, а, е. Мятежнический, принадлежащий, свойственный мятежнику. Тугі шиї бунтівничі нахилив під мене. К. Псал. 42.