Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/буркотун

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
буркотун
Київ: Соцеквидав України, 1937

Буркоту́н, на́, м. 1) Воркующий (эпитет голубя). См. Буркун. 2) Ворчун. См. Буркун. Ум. Буркотуне́ць.